Зміни у правописі можна поділити на дві великі групи: власне зміни у написанні слів і варіантні доповнення до чинної норми.
Без варіантів тепер вживаються слова: проєкт, проєкція (так само як ін’єкція, траєкторія, об’єкт та інші слова з латинським коренем -ject-) плеєр (play+er), конвеєр (convey+er), феєрверк. Це пов’язано з тим, що Звук [j] звичайно передаємо відповідно до вимови іншомовного слова буквою й, а в складі звукосполучень [je], [ji], [ju], [ja] буквами є, ї, ю, я.
Згідно з новою редакцією, разом пишуться слова: мінісукня, віцепрезидент, ексміністр, вебсайт. Раніше ці слова писалися через дефіс.
Також разом треба писати слова з першим іншомовним компонентом, що визначає кількісний вияв чого-небудь: архі-, архи-, бліц-, гіпер-, екстра-, макро-, максі-, міді-, мікро-, міні-: архіскладнúй, гіпермáркет, макроеконóміка, мікрохвúлі, мультимільйонéр, преміумкла́с, супермáркет, топмéнеджер, топмодéль.
Також разом треба писати слова з першим іншомовним компонентом анти-, контр-, віце-, екс-, лейб-, обер-, штабс-, унтер-: антивíрус, контрудáр, віцепрем’є́р, віцекóнсул, ексчемпіо́н, ексмінíстр, експрезидéнт.
Пишемо нарізно без дефіса - пів хвилини, пів яблука, пів Києва, але одним словом як цілісне поняття півострів, півзахисник, півмісяць. Іншими словами, якщо пів у значенні «половина», то тоді таке слово пишеться окремо.
Прикметникові закінчення російських прізвищ передаються так: закінчення -ой передаємо через -ий: Донськúй, Крутúй, Луговськúй, Трубецькúй, але Толстóй.
Впроваджено зміни в окремих словах, зокрема, священник (як письменник).
Також треба писати разом складноскорочені слова (мішані та складові абревіатури) й похідні від них: адмінресýрс, Міносві́ти, профспі́лка, Святвéчір.
Слова щодо яких допускається правописна варіантність:
Слова іншомовного походження: Вергілій і Верґілій, Гео́рг і Ґео́рґ, Гулліве́р і Ґулліве́р.
У словах, що походять із давньогрецької й латинської мов, буквосполучення au звичайно передається через ав: автенти́чний, автобіогра́фія, автомобі́ль, а́втор, авторите́т, автохто́н, ла́вра, Авро́ра, Маврита́нія, Павло́
У запозиченнях із давньогрецької мови, що мають стійку традицію передавання буквосполучення au шляхом транслітерації як ау, допускаються орфографічні варіанти: аудіє́нція і авдіє́нція, аудито́рія і авдито́рія, лауреа́т і лавреа́т, па́уза і па́вза, фа́уна і фа́вна, кафедра і катедра, ефір і етер, міф і міт.
У словах, узвичаєних в українській мові з ф, допускається орфографічна варіантність на зразок: ана́фема і ана́тема, дифіра́мб і дитира́мб, ефі́р і ете́р, ка́федра і кате́дра, логари́фм і логари́тм, міф, міфоло́гія і міт, мітоло́гія, Агата́нгел і Агафа́нгел, Афі́ни і Ате́ни, Борисфе́н і Бористе́н, Демосфе́н і Демосте́н, Ма́рфа і Ма́рта, Фесса́лія і Тесса́лія та ін.
Крім того, згідно з новим правописом, вживатимуться варіантні форми родового відмінка: ра́дості й ра́дости, любо́ві й любо́ви, Білору́сі й Білору́си.
Ще одна зміна – це можливість вживати літеру «и» на початку слова. Наприклад Деякі слова мають варіанти з голосним и: і́рій і и́рій, і́род і и́род (дуже жорстока людина).
Крім того, новий правопис впроваджує вживання в українській мові фемінітивів. Їх треба утворювати за допомогою суфіксів -к-, -иц-(я), -ин-(я), -ес- та ін. від іменників чоловічого роду утворюються іменники на означення осіб жіночої статі.
Найуживанішим є суфікс -к-, бо він поєднуваний з різними типами основ:
а́вторка, диза́йнерка, дире́кторка, реда́кторка, співа́чка, студе́нтка, фігури́стка та ін.
Суфікс -иц-(я) приєднуємо насамперед до основ на -ник: верста́льниця, набі́рниця, пора́дниця та -ень: учени́ця.
Суфікс -ин-(я) сполучаємо з основами на -ень: кравчи́ня, плавчи́ня, продавчи́ня, на приголосний: майстри́ня, філологи́ня; бойки́ня, лемки́ня.
Суфікс -ес- рідковживаний: дияконе́са, патроне́са, поете́са.
Немає коментарів:
Дописати коментар