пʼятниця, 21 грудня 2018 р.

ПРЕЗЕНТАЦІЯ АУДІОКАЗОК

          Сьогодні  разом з учні 2(6)-А класу взяли участь у майстер-класі від MediaLab з озвучення  аудіоказки "Дорога до омріяного краю". Провели його Оксана Ратушняк та Ірина Мацко. Дякуємо за таку чудову можливість!!!






Творча зустріч з Іриною Мацко

      В рамках ІІІ Всеукраїнського форуму "Кінохвиля-2018" побували на презентації книги "Казки омріяного краю". На сторінках цієї збірочки багато несподіванок, чудасії і пригод. Це ще одна перлина майстерності  про наше рідне місто Тернопіль. Одна з казок, а саме "Дорога до омріяного краю" - увійшла до книги Рекордів Тернополя, писалася вона у соцмережах аж 21 автором.
      Учні 1(5)В класу теж сьогодні мали змогу спробувати себе в ролі казкарів і придумали казочку "Пригоди гімназистів на Різдво". Допомагала їм у цьому тернопільська письменниця Ірина Мацко. 

     








середа, 19 грудня 2018 р.

ІДЕ ПО ЗЕМЛІ СВЯТИЙ МИКОЛАЙ...


        День Святого Миколая – це одне з найбажаніших свят для дітей, яке вони чекають з нетерпінням і весь рік готуються до нього. Вважається, в цей день Святий Миколай спускається з небес і урочисто крокує по землі, а вся нечисть перед його появою розсипається в різні боки, всі духи темряви йшли в ніч на 19 грудня, поступаючись місцем світлу, добру і веселощам...
         Чи замислювались ви коли-небудь, хто ж насправді цей білобородий дідусь, який так щедро обдаровує нас з року в рік?
          Всі ми ще з дитинства пам'ятаємо історію про святого, який щороку ховає у нас під подушкою трішки радості та щастя. Однак мало хто знає, що ця особистість, на відміну від деяких християнських святих, була цілком реальною!
          Миколай народився у багатій сім'ї, та виріс дуже чуйною і доброю людиною. Батьки його померли рано і, хоч у нього всього було вдосталь, він відчував нестачу батьківської ласки. Хлопчина часто втікав з дому до своїх бідних друзів. Був серед них такий собі Петрусь. Батько його був дуже старим, мама тяжко хворіла, а хлопчик навіть взуття не мав. Миколай вирішив допомогти: набрав у коморі їжі, знайшов трохи одягу і поніс до будинку Петруся. Зранку родина знайшла подарунки і дуже зраділа, та не знала кому дякувати. Після цього Святий Миколай почав таємно робити добрі діла, допомагав знедоленим, роздавав бідним всі свої гроші, залишаючи   собі тільки скромну суму для життя.
           До речі, якщо ви не знали, одночасно з вшануванням Святого Миколая люди всього світу відзначають Міжнародний день допомоги бідним в пам'ять про милосердя нашого білобородого героя та його добрі діла! 
           Отже, маємо над чим подумати. Адже є люди, яким пощастило у житті набагато менше, ніж нам… Вони потребують нашої любові та допомоги!!!

вівторок, 18 грудня 2018 р.

"Найкращий спільник той, у кого зброя по–вкраїнському говорить... "




  •          18 грудня 1892 року напередодні дня Святого Миколая народився  український письменник, драматург, інтелектуал, людина з величезним почуттям гумору і дуже коротким життям- Микола КулішВід матері Куліш успадкував талант сторителінгу і  художні здібності. Батько подарував неспокійний дух, байдужість до грошей і матеріалізму. Свій відбиток залишили і козацькі гени: Кулішеві передалася внутрішня зібраність, працьовитість, витривалість, невидимий вольовий стрижень і сміливий дух. Це все вкупі створило фантастично цікавий букет гарячого характеру, який юнак не соромився показувати.
  •           Навчався юний Куліш не блискуче, з математикою взагалі не дружив, зате весь вільний час читав і перечитував. Йому здавалося, що в книжках можна знайти правду і щастя, а звідти перенести їх і в життя. Із тодішніх захоплень у літературі – Сократ, Платон, Шекспір, Шиллер, Байрон, Шевченко і Достоєвський, на дозвіллі – Євангеліє від Івана…                                     
  •        В училищі з’являються перші спроби пера. Одна з них – бешкетна поема про ляпи шкільного життя, у якій Куліш висміяв учителя. Творик пішов по руках, дійшов до самих викладачів, які прийняли рішення про відрахування. На загальних зборах Куліша ніхто не підтримав. Розчарований і вражений, не кажучи жодного слова, Микола зібрав книжки, встав і пішов. Попри це завдяки заступництву окремих вчителів йому дозволили скласти іспити за 4-й клас і дістати змогу перейти до гімназії. Микола вступає в олешківську чоловічу гімназію, мешкає на квартирі гімназійного приятеля, яку вони орендують у родини Невеллів, на харчі заробляє репетиторством – і це в 16 років!                         
  •      У цей час Микола почав захоплюватись театром. Важко сказати, що саме тоді ставили в професійному театрі – чи то російському, чи то українському. Відомо, що в 1914 році він брав участь у «Гуртку шанувальників драматичного мистецтва», який поставив у літньому театрі українську комедію «Хатня революція». Хлопці тоді зробили хитрий маркетинговий хід: на афішах слово «хатня» було написане маленьким шрифтом, а «революція» – величезними літерами. Звісно, з такою рекламою вистава була приречена на аншлаг....                        
  •       1915 року Куліш одружується з Антоніною Невелл. У цьому шлюбі народяться Ольга, чия гра на фортепіано надихнула батька на написання «Патетичної сонати», і син Володимир. Микола Куліш, як і його дружина, був музикальним, умів грати на скрипці, мандалині й геліконі, більше того, він разом із членами родини Невеллів організував невеличкий сімейний оркестр.
  •            У 1914 р. Куліш вступає на історико-філологічний факультет Одеського університету. Проте починається Перша світова війна і на нього очікує безпосередня участь у воєнних подіях, перебування на посаді начальника штабів Першого селянського радянського Дніпровського полку й військ Херсонського напряму, що відобразиться у задумі п’єси «Патетична соната». Після війни – робота у відділі народної освіти, у газетах, і, нарешті, переїзд до Одеси. Драматургія Куліша рясніє автобіографічними елементами, зокрема неодноразово в ній виникає й любовний трикутник, який мав місце і в біографії письменника. Він переживає історію, характерну для більшості творчих людей (М. Коцюбинський, М. Булгаков та ін.): жінка опікується вихованням дітей, облаштуванням побуту, проте душа чоловіка прагне бачити перед собою передусім Музу, яку Куліш зустрів в «мещанствующей» Одесі навесні 1924 р. під іменем Ладушки, або офіційно – Олімпіади Костянтинівни Корнєєвої (за чоловіком Маслової), яка працювала директоркою дитячого садка.  Це було кохання, сповнене чар весни й південного аромату. Микола Куліш не зміг розірвати з родиною, але до останньої його п’єси лунатиме мотив поетичного, нездійсненого кохання-туги. 
  •              Фактично все життя Куліша було молодістю, яка швидко переросла у зрілість. Що це – прожити 44 роки? Як і багатьох письменників-модерністів, його розстріляли в Сандармоському урочищі й скинули в спільну братську могилу. Лише в недавньому 1997 році місця масових розстрілів віднайшли громадські активісти. В розстрільному списку прізвище Куліша стоїть біля його друга – режисера Леся Курбаса.

Жінка опікує