ВИБІР ПІДРУЧНИКІВ ДЛЯ 6 ТА 11 КЛАСІВ

        З метою забезпечення здобувачів загальної середньої освіти новим поколінням підручників, оголошено конкурсний відбір проектів підручників для 6 та 11 класів закладів загальної середньої освіти.
        Електронні версії фрагментів оригінал-макетів підручників можна переглянути за посиланням  
       https://lib.imzo.gov.ua/ у розділі "Конкурс підручників"

Готуємось до ЗНО

У світі Борщівської вишиванки...

        Місце, яке надихає...Сюди хочеться повертатись знову і знову...      Завітайте і переконайтесь самі!!!

            Найкращі книжки про домашніх улюбленців

(до Всесвітнього дня котиків)

          Не секрет, що коти та книжки — досить популярний тандем. Навіть у найстаріших бібліотеках світу завжди мешкали коти. Звичайно, їхня присутність мала суто практичне значення, адже пухнасті мисливці захищали літературні скарби від мишей і щурів, втім, не виключено, що коли робота була виконана, а свідки відсутні, котиська і собі бралися до читання. 
          Серед письменників, що не уявляли свого життя без муркітливих компаньойнів були Марк Твен, Едґар По, Ернест Гемінґвей, Террі Прачет і Вільям Берроуз. Нині цей перелік можна продовжувати безкінечно, а можна зробити ще ліпше — прочитати кілька захопливих книжок, де фігурують вусаті і хвостаті красені.
           Запрошуємо до читання!!!

                        

Робота з обдарованими дітьми буває різною...

      Сьогодні у перший день весни для учнів 1(5)А та 2(6)А провели майстер-клас з виготовлення мартеничок. Колись з цими лялечками-оберегами  словяни зустрічали прихід Весни, а також  дарували своїм родичам, і друзям, бажаючи добра і щастя. Хлопці і дівчата обмінювались ними на знак великої любові.  Мартенички плели у двох кольорах. Білий - символізував зиму, а червоний - весну, тепло, пробудження природи. Обов'язково  вони мали бути зв'язаними.
      За традицією мартенички, як оберіг пришпелювали до одягу чи прив'язували до зап'ястя, потім вішали на плодове дерево. Хтось закидав їх на дах будинку, щоб "щастя було крилатим" або пускали в річку, щоб змити все погане.
       

"В її імені барви України"

Олена Теліга: велич духу і символ честі

                                                                                     

    Сьогодні 21 лютого - день памяті української письменниці Олени Теліги та її чоловіка Михайла Теліги, яких в 1942 році розстріляли у Бабиному Яру.
   Життя і смерть Теліги зробила її справжнім символом невмирущості української нації. Як і всі генії, вона самостійно вибрала шлях на свою Голгофу, хоча мала величезну безліч можливостей згорнути на дорогу більш комфортну і безпечну. Проживши життя коротке, але насичене, Теліга довела, що за свою країну не шкода віддати і найцінніше:   Життя і смерть Теліги зробила її справжнім символом невмирущості української нації. Як і всі генії, вона самостійно вибрала шлях на свою Голгофу, хоча мала величезну безліч можливостей згорнути на дорогу більш комфортну і безпечну. Проживши життя коротке, але насичене, Теліга довела, що за свою країну не шкода віддати і найцінніше:

згідно з оцінками літературних критиків, у поетичних творах української націоналістичної парадигми Телізі немає рівних 

відомий один з крилатих виразів авторства Олени Теліги.  "Вона говорила, що життя - це боротьба, і тільки в боротьбі полягає справжнє життя";

до Києва з еміграції вона повернулася у воєнний час, коли з міста пішли радянські війська. Поверталася в улюблену країну поетеса бродом через річку Сян, вела її лише одна мета. В бажанні добитися української незалежності вона планувала вести боротьбу. Єдиним методом боротьби для українських інтелігентів того часу було слово. Після повернення в українську столицю Теліга створила і очолила Спілку письменників України;

головною метою, якої домагалася Теліга та її соратники, було відродження української мови і культури. Мисляча інтелігенція дуже важко переживала втрату держави, яка існувала всього протягом трьох років - з 1917 по 1920 рр.;

поетеса була впевнена в тому, що її поколінню належить стати батьками майбутнього власної нації, тому неприпустимо зрікатися своєї честі. Теліга говорила, що якщо від початку людина готується тільки до одягання ярма на власну шию - для неї завжди знайдеться людина з батогом;

любов до української землі прокинулася в Телізі, коли вона перебувала за кордоном, але виявилася настільки сильною, що поетеса віддала за неї своє життя.       Поетична спадщина Теліги невелика. За все своє коротке життя вона написала близько 30 віршів, кожен з яких просто дивовижний. у камері №34 київського гестапо залишився останній автограф Теліги. На сірій стіні камери вона видряпала український герб і фразу «Тут сиділа і звідси йде на розстріл О. Теліга».